Below are the 20 most recent journal entries recorded in Ростислав Паранько's LiveJournal:

[ << Previous 20 ]

Saturday, May 5th, 2012
12:40 pm	Центр і Сихів разом! Коли з самого ранку інтенсивно працювати, ближче до обіду в голову починають лізти різні геніальні ідеї. Наприклад, отака: 1 квітня організовано святкувати День злуки Сихова зі Львовом (саме цього дня 1942 року приміське село вперше офіційно ввійшло до меж міста). Концерти, народні гуляння, а центральна подія - живий ланцюг через Сихівський міст. Гасла: "Центр і Сихів разом", "Ми різні, але всі ми львів'яни", "Львів по обидва боки штреки" тощо. Як і на всякому пурєдному святі, не обійдеться без політики та зіткнень на ґрунті ідентичности: краснознамьонні протестуватимуть проти "фашистської дати", а їх самих, коли вони будуть відзначати "комуняцьку дату" 13 червня (Возз'єднання Сихова зі Львовом за рішенням Львівського облвиконкому 1952 року), відповідно, пікетуватимуть розпальцовані. (1 Comment |Comment on this)
Friday, May 4th, 2012
11:23 am	черговий раз попереджаю про недопустимість Точно у встановлений законом термін прокуратура відповіла на мою заяву копією свого листа до голови райадміністрації: Прокуратурою Шевченківського району м. Львова відповідно до ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" скеровується звернення Паранька Р. Д., для проведення перевірки доводів викладених у зверненні, прийняття рішення відповідно до чинного законодавства та відповідного реагування. Черговий раз попереджаю про недопустимість дій працівниками та керівниками ЛКП по відключенню житлових квартир від мереж електропостачання. Про результати перевірки повідомити заявників та прокуратуру району у встановлений законом термін. Шкода, звичайно, що безпосередньо на ЖЕК не наїхали. Цікаво, які будуть результати "перевірки доводів" :) (4 Comments |Comment on this)
Saturday, April 21st, 2012
2:22 pm	З Днем народження, Риме gesta_romanorum пише у Stat Roma pristina nomine 21 квітня святкують символічний День заснування Риму. Але від того Риму, яким він був у часи своєї найбільшої земної слави, крім купи самих по собі малозрозумілих руїн, залишився тільки образ у людській уяві. Цей образ змінювався від епохи до епохи й від культури до культури; Діяння римські – один із численних прикладів. Тому можемо повторити за середньовічним поетом Бернардом Клюнійським, що колишній Рим вічний лише своїм іменем, бо все, що нам зрештою залишається – це голі імена: Stat Roma pristina nomine, nomina nuda tenemus (Comment on this)
Thursday, April 19th, 2012
9:04 am	жити, як імпотент Польська письменниця Ольга Токарчук у романі "Веди свій плуг понад кістками мертвих" влучно підмічає тип людей, які, мабуть, траплялися кожному, хто виявляє бодай мінімальну активність і небайдужість в просторі поза досяжністю власного носа: "Цього я найдужче не люблю в людях - крижаної іронії. Це боягузтво; усе можна висміяти, ніколи нічим не цікавитися, не почуватися нічим зв'язаним. Жити, як імпотент, який сам ніколи не звідає насолоди, проте зробить усе, щоб вона стала відразливою для інших. Крижана іронія - це... зброя безсилля. При цьому ці мудрагелі завжди мають власний світогляд, який переможно пропагують, хоча якщо почати розпитувати, цікавитися деталями, виявиться, що всі їхні теорії складаються зі звичайнісіньких, банальних речей". (5 Comments |Comment on this)
Wednesday, April 11th, 2012
10:00 am	всем Privat Коли я вперше подавав документи на виплату допомоги на дітей (то був 2004 р.), мені в соцзахисті рекомендували відкрити для цього рахунок в "Ощадбанку". Взагалі-то не мали б, але що ж, допомога державна, банк державний, ще якось можна зрозуміти. А оце щойно довідався, що від якогось часу в відділах соцзахисту втуляють готові бланки заяв на відкриття рахунку в "Приватбанку". Ще один доказ того, що жодною "ринковою економікою" і "ліберальним капіталізмом" в нас і не пахне. Вважаю, що не мати справи з цією жлобською конторою є справою особистої гідності. (4 Comments |Comment on this)
Monday, April 9th, 2012
8:03 pm	як нефахівцеві реагувати на сучасне мистецтво, щоб не показати себе невігласом, ретроградом і ханжею Припустімо, ви бачите якусь виставку чи окремий твір сучасного мистецтва і у вас є на нього якась цілком очевидна, відрухова реакція, котру хочеться виразити одним словом або коротким словосполученням (позначмо його X). Однак виразити її в такий спосіб часто означає показати себе невігласом, ретроградом і ханжею. Щоб цього не сталося, а навпаки, щоб ви справили враження глибокого знавця і витонченого поціновувача сучасного мистецтва, слід оформити свою реакцію у вигляді такого речення: «Ця виставка / цей твір привертає увагу суспільства до проблеми...» після чого вставляєте X у родовому відмінку. Таке речення, скажімо, можна глибокодумно вставити в розмову з іншими глибокими знавцями та витонченими поціновувачами, попиваючи з ними безплатне вино на відкритті виставки. Наприклад: Ваша реакція (подумки) Правильне оформлення (вголос) Несмак! Ця інсталяція привертає увагу суспільства до проблеми несмаку... Паплюження святого! Цей колаж привертає увагу суспільства до проблеми паплюження святого... Розпалювання ворожнечі! Цей гепенінґ привертає увагу суспільства до проблеми розпалювання ворожнечі... І так далі. І тому подібне. Ось і нині багато хто з інтернетних друзів обурюються або презирливо кривляться, переглядаючи репортаж з оцієї події: Але ви - тепер як знавець і поціновувач сучасного мистецтва - звісно ж, знаєте, що про неї сказати. Правильно, ця виставка привертає увагу суспільства до проблеми педофілії та дитячої порнографії. (2 Comments |Comment on this)
Sunday, April 8th, 2012
11:33 pm	для киян і хто буде в Києві Приходьте під Кабінет Міністрів 12 квітня о 12.00 КІНА НЕ БУДЕ! Якщо ТИ не захистиш український дубляж! У лютому 2012 року уряд прийняв постанову № 168, яка заохочує демонструвати в наших кінотеатрах фільми, дубльовані в Росії російською мовою. Досі фільми мали дублюватися та озвучуватися лише в Україні. Та уряд вирішив змусити голлівудських акторів знову говорити з усіх кіноекранів лише російською. Проте навіть за таких штучних переваг для російського бізнесу й російської мови, в Україні продовжували успішно дублюватися й демонструвати фільми українською. Тому влада вдалася до прямого бандитизму і вирішила фізично знищити київську студію «Ле Доен», де дублюється українською мовою більшість фільмів для вітчизняного кінопрокату. 5 квітня озброєні податківці під надуманим приводом вдерлися на студію і, зігнавши докупи акторів та працівників, вивезли обладнання, що використовується для дубляжу. Роботу студії паралізовано. Якісно дублювати фільми в Україні тепер просто ніде. Якщо ми не зупинимо бандитизм влади, український кінодубляж буде знищено. Перекладачі, актори, інші працівники, задіяні в дублюванні сотень фільмів, залишаться без роботи. В жодному кінотеатрі від Ужгорода до Луганська буде неможливо побачити кіно українською мовою. Ми вимагаємо: 1. Скасувати ганебну урядову постанову № 168. Іноземні фільми мають дублюватися в Україні. 2. Негайно повернути всю апаратуру на студію «Ле Доен» і забезпечити можливість дубляжу на студії фільмів. Ми збираємося як громадяни України для захисту наших прав, без партійної та організаційної символіки. Приходь і запрошуй інших! Пошир цю інформацію! Долучайся до подій «Кіна не буде!» в соціальних мережах. http://vk.com/event37646157 https://www.facebook.com/events/333195293403301/ «Відсіч» «Кіно-переклад» «Не будь байдужим!» «Простір свободи» http://vidsich.org.ua/archives/3014 (Comment on this)
Saturday, April 7th, 2012
10:46 pm	вільний ринок і його малоросійська адаптація Пригадую холівори кілька років тому на тему обов'язкового україномовного адаптування кінофільмів. Противники цієї норми (а фактично - прихильники ввезення кіношного секонд-хенду з Росії) закликали: "Не треба ні до чого змушувати, нехай вирішує ринок!!!11" Вже скоро рік, як скасували обов'язкову україномовну адаптацію. В лютому скасували взагалі вимогу будь-якої адаптації (тобто фактично відкрили в український прокат дорогу російському секонд-хендові). Попри це, україномовний дубляж і озвучка - surprise, surprise! - умудрялися й далі жити і навіть де-не-де процвітати. Тому, треба розуміти, тепер запущено в дію повноцінні "ринкові механізми". (2 Comments |Comment on this)
Thursday, April 5th, 2012
10:55 am	виходжу на стежку війни Вже кілька років триває моє протистояння з ЖЕКом на тему "боргу з квартплати". Вони кажуть, я їм винен, я кажу - вони мені винні, бо я кілька років платив за завищеним тарифом. На письмові заяви перерахувати борг ЖЕК не відповідав, райадміністрація відповіла в дусі: "ви праві, але нам не було вказівки від міськвиконкому перераховувати ці борги" - це при тому, що є відповідне рішення найвищої судової інстанції. Ну, нема вказівки від міськвиконкому перераховувати, то в мене нема вказівки від жінки платити, я й не плачу. Кілька днів тому заявляється т. зв. "комісія" вкупі з директором ЖЕКу (якийсь новий, бо я його не знаю) і знову заводять стару пісню: "Заплатіть борг". Я їм - звичну відповідь: "Звертайтеся в суд". А тоді мудрагель включає страшилку, яку, як я чув, ЖЕКи тепер мало не повсюдно використовують, коли хтось не хоче платити їм за повітря: "Відключимо світло". Що ж... Хай, бля, спробують ( Read more... ) (14 Comments |Comment on this)
Friday, March 23rd, 2012
1:55 pm	I have a dream Голова уряду Угорщини Віктор Орбан вдався до жорсткої критики керівництва Європейського Союзу, звинувативши його в ставленні до його країни як до колонії. Звертаючись до учасників масового мітингу в Будапешті, прем’єр-міністр заявив, що Угорщина "не житиме за вказівками іноземної влади". via joanerges Значить, так. Угорщина, гнівно гримнувши дверима, виходить з ЄС, за нею ментально і історично близька Польща. Звісно, їм доведеться надавати одне одному пріоритет у співпраці, а там і до тіснішого союзу недалеко. Далі до нього, природно, долучаються Литва з Латвією. В України з'являється інтеграційна альтернатива як до авторитарно-фофудійного "Русского мира", так і до бюрократично-маразматично-політкоректного ЄССРу. Наші козирі - вихід до Чорного моря і аграрний потенціал. Приєднуємося - і хай живе Річ Посполита од моря до моря :) (17 Comments |Comment on this)
Wednesday, March 7th, 2012
12:47 pm	чи дарувати на 8 березня пательню? 8 березня - в оригіналі все ж таки не "свято весни", не "ви - берегині домашнього вогнища" і не "ви - окраса нашого життя", а день боротьби жінок за свої права. Логічно, що в черговій передвосьмиберезневій дискусії прозвучало: "Дарувати на такі свята проліски і пательні якось дивно". Це нагадало мені одну історію. В універі в моєї мами була подружка-одногрупниця, з якою вони товаришували й після випуску. В подружки був чоловік, двоє дітей і одна проблема. Проблема полягала в тому, що чоловік постійно її бив - коли щось було не по його, коли жінка щось перечила, чи просто "під настрій". Мама довідалася аж коли спитала, чому в подружки так часто бувають синці, ну і була в шоці, бо в нашій родині такого ніхто й уявити собі не зміг би. - Чому, - питає, - ти таке терпиш? - А що я можу зробити? - сумно подружка. - Та як що? От наступного разу, коли полізе битися, хапай, що буде під руками, і в голову. - Та як... Та що... - Кажу тобі - зроби раз і будеш мати спокій, бо інакше все життя будеш терпіти. От невдовзі після того смажить та подружка на кухні котлети, а чоловік приходить з роботи не в гуморі. Слово за слово, і вже видно, що буде жінці від мачо-мена прочухан. Підходить він до неї, а вона розвертається, розмахується пательнею і, хоч не зовсім б'є, але вивертає йому на груди - на парадовий костюм - весь вміст пательні зі словами: "Більше ти мене бити не будеш, зрозумів?". Чувак якусь хвилю постояв, помовчав і пішов до кімнати. Більше він жінки не бив. Отож щодо пролісків, напевне, погоджуся, а от з пательнею не все так однозначно. (13 Comments |Comment on this)
Thursday, March 1st, 2012
5:30 pm	зненацька Мій запис у Фейсбуку 13 лютого: Теж переглянув широко обговорюваний фільм. Не буду аналізувати його окремі чесноти і недоліки (і тих, і тих є досить), скажу лише, що його успіх зумовлений тим, що автори свідомо чи несвідомо влучили нарешті в справжній національний архетип. Ідея і дух "Енеїди", хоч деколи призабуті, мають в нас міцні і глибокі корені, а типаж Енея - "удавсь на всеє зле проворний" - це правильний, виграшний типаж українця. Із сьогоднішньої статті Оксани Забужко: Можна скільки завгодно не любити «котляревщини», але не варто забувати: відродження новочасної української культури почалося таки з «Енеїди». Архетип «Енея» у нас «розкручений» значно менше, ніж «Фауста», тому критики його погано впізнають: шукають у фільмі за «тим, що знають», не знаходять і сердяться: не той, мовляв, герой! Тимчасом, для України 20-го століття «Еней» якраз не менш архетипальний – і куди поширеніший за «Фауста», тобто дуже навіть «той» (3 Comments |Comment on this)
Wednesday, February 29th, 2012
8:13 am	чому в Європі християн меншає, а мусульман більшає Нас, християн, і так уже досить: саме стільки, щоб можна було одному з одним жити мирно. Кожен зайвий християнин тільки підвищує ціну на свиней. Якщо ми всі гуртом почнемо їсти свинину, то скоро ні за які гроші й шматочка смаженого сала не дістанеш. Вільям Шекспір, "Венеціанський купець" (3 Comments |Comment on this)
Sunday, February 5th, 2012
8:52 pm	ідоли падуть Серед користувачів ЖЖ, які співпрацюють з "Нашими", опинився і відомий український блогер Ігор Бігдан (ibigdan). Найдешевший з топових повій, але найбільш плідний. (2 Comments |Comment on this)
Wednesday, February 1st, 2012
11:22 am	de omnibus rebus et quibusdam aliis Користувачка has_ka своїм феноменальним умінням слухати витягнула з мене більш-менш моє життєве кредо. Вийшов трохи сумбурний потік свідомості, але може це й краще, ніж наперед заготовлений і вилизаний спіч. ( Read more... ) (6 Comments |Comment on this)
Friday, January 27th, 2012
5:38 pm	правильна реакція на візити міліції (Comment on this)
Thursday, December 8th, 2011
10:57 am	Діяння на дозвіллі Якось шукав для читання студентам латинські тексти, котрі, з одного боку, були б автентичними творами, а не препаратами гімназійних професорів, з іншого - не були б надто складні синтаксично. Найпридатнішими за цими критеріями здалися оповідки з середньовічної збірки Діяння римські (Gesta Romanorum). Я знав, що це було суперпопулярне чтиво і в Середні віки, і в постсередньовічну добу (зокрема і в наших краях), але раніше з цими текстами не доводилося мати справу. Читати і перекладати їх - то було море задоволення і для студентів, і для мене. Для спроби зробив літературний переклад кількох речей - і відтоді присів. Семестр закінчився, студенти здали залік, а в мене, щойно вільна хвилина, рука все тягнеться і тягнеться, і так вже другий рік :) По-перше, оповідки самі по собі реально потішні, по-друге, вони дають змогу немовби підглянути, що робилося в голові людини XIII-XIV століття, по-третє, вони ставлять дуже цікаві й дуже специфічні перекладацькі проблеми. Кілька тижнів тому вирішив більше не м'яти цього всього в собі й потроху ділитися спостереженнями, враженнями, думками, окремими середньовічними оповідками в моєму чорновому перекладі. Це добро з'являтиметься на нещодавно відкритій сторінці Діяння римські. Вже зараз там є трохи загальних історичних відомостей про збірку і кілька оповідок; надалі писатиму про дрібніші, конкретніші й цікавіші моменти, ну, і нові історії будуть. Сторінка також має представництво в ЖЖ: хто воліє стежити за її оновленнями через свою френд-стрічку, прошу додавати до друзів користувача gesta_romanorum. Без мордокнижки тепер також ніяк. Запрошую! (4 Comments |Comment on this)
Sunday, October 16th, 2011
6:16 pm	тупыыые (8 Comments |Comment on this)
Saturday, October 8th, 2011
4:49 pm	діти наше багатство expialidociouz виступає проти виплат при народженні дитини - отих самих, які помітно зросли згідно із зробленою 2004-го передвиборчою обіцянкою Ющенка, відтоді зростали майже під кожні вибори незалежно від того, хто при владі, а тепер ось досягли безглуздо гіпертрофованих розмірів. Важко не погодитися практично з усіма наведеними міркуваннями про негативи теперішньої практики. Водночас логіка в запровадженні таких виплат є: перерозподіляючи зібрані податки на користь тих, хто народив дитину, держава матеріально стимулює примноження (чи радше сповільнює вимирання) своїх громадян. Звісно, можна сперечатися, чи це потрібно. Я вважаю, що так; чому - окрема тема, якої зараз не торкатимусь. Отож, на мою думку, матеріальне стимулювання народжуваності серед українців - правильний крок. Однак, в ліпших українських традиціях, його зроблено в найнезґрабніший і найвитратніший з усіх можливих способів. Беруться бюджетні гроші і всім громадянам з дитиною (незалежно від їхнього доходу), видають однакову суму. Саме це веде до всіх реальних чи потенційних негативів, які описує expialidociouz. Як мало б бути? Оскільки йдеться, фактично, про повернення державою зібраних податків самим же платникам податків (тим, котрі мають дитину), то вважаю, що набагато логічніше було б, замість прокручувати ці гроші через адміністративну машину (яка також вимагає чималих витрат на обслуговування), просто залишати їх у кишенях платників у вигляді певного відсотку податкової пільги - скажімо, до досягнення дитиною повноліття. Завдяки цьому: - буде усунуто витрати на адміністрування виплат - гроші просто залишатимуться у батьків; - сума "виплати" за народження дитини буде пропорційною до легального доходу батьків, тобто спонукатиме їх не байдикувати завдяки "дитячим грошам", а навпаки, більше заробляти; - з цієї ж причини стимулюватиметься народжуваність серед працьовитих і сумлінних платників податків, а не серед безвідповідальних маргіналів; - нарешті, буде дотримано принципу справедливості: хто сплачує більше податків - той більше користає. Звісно, стосовно громадян з дуже великими доходами ця схема недоречна, тому варто ввести певну "верхню планку" доходів, вище за яку податкова пільга не надаватиметься. (51 Comments |Comment on this)
Saturday, October 1st, 2011
9:40 pm	"державницька позиція" - ще один приклад Гівножурналові "Український тиждень", видно, остаточно зірвало дах. Дивлюся нині крізь шибку кіоску на обкладинку (не читаю вже давно): Бачу серед зображених "пристосуванців і провокаторів" колегу по роботі. Так розібрала цікавість, який же злочин перед батьківщиною він вчинив за версією "УТ", що аж зайшов на сайт почитати. Виявляється: Є великі претензії й до «патріархів» гуманітаристики, котрі вже давно розводяться про свій месіанізм та інтелектуальну цноту. Замість розбудови в Україні освітнього простору європейського типу, залучення підтримки іноземних колег досередини країни, стимулювання обдарованої молоді, що має досвід роботи й викладання за кордоном, до інтелектуальної праці на Батьківщині, весь креативний дух професури кшталту Мирослава Поповича та Ярослава Грицака в роки незалежності пішов на побудову власного «я», піар у закордонних університетах і телевізійних шоу. В кожному виступі (а власне, виступами всі їхні справи й обмежувалися) можна було почути яскраві вислови, риторичні парадокси, вихваляння причетністю до західного досвіду й цінностей, головним мотто яких було: «Я є! Я маю бути першим!» Шкода тільки, «патріарший» амвон виявився зайнятий охочими чхати на весь цей академічний снобізм, зарозумілість і марнославство. Іншими словами, абсолютно суб'єктивне, жодним доказом чи прикладом не підкріплене і загалом брехливе твердження якогось Андрія Скуміна стала підставою для того, щоб "на рівному місці" обізвати людину і виставити це на огляд усій країні. Знову переконався, що про хоч якусь цінність цього видання ще можна було б говорити, якби не глянцевий папір. (27 Comments |Comment on this)